Могул як різновид фристайла

Могул — олімпійський вид фристайла. В цьому зимовому виді спорта лижники спускаються по трасі з буграми, на якій також обладнано два трампліни. На трамплінах фристайлери роблять складні акробатичні трюки. Цей складний вид спорту загартовує, але він травматичний, тому могул не є масовою зимовою дисципліною.  Походить термін, мабуть, від слова mugl який на одному з діалектів німецької мови позначає невеликий пагорб.

Спуск

Характеристика

Бугри на схилі, які утворюються при нагромадженні снігу від різких поворотів лижників, називаються могулами. Спочатку це були природні бугри, на яких качалися лижні акробати, незабаром для виконання акробатичних вправ ці сніжні бугри почали робити штучно для фрістайлу як вручну, працюючи лопатою, так і штучно, формуючи їх ратраком.

Траса

Схил, по якому спускаються спортсмени, має довжину 235 метрів, з можливою похибкою по довжині на 35 метрів. Бугри, які розташовані по всій довжині, називаються могулами (це слово в перекладі з англійської мови просто позначає «бугор»). На трасі могула розташовані два трампліни для акробатичних стрибків. Цікаво, що бугри під час сезону рухаються догори, оскільки низ горбків знищуються лижами, а на верхні ділянки падає сніг з верхніх могулів.

Спортсмени повинні бути добре технічно підготовленими, адже проходження горбистого схилу вимагає серйозної техніки, при цьому потрібно здійснювати акробатичні стрибки й спускатися на великій швидкості. Суддями оцінюються естетичність виступу, ритм, швидкість і різкість поворотів, чистота під’їзду до трампліна, висота стрибка, складність і технічність стрибка, а також приземлення, яке повинне бути чітким. Окремо рахують час проходження — секунди відповідно до формули переводяться в бали.

Серед головних змагань 0 Чемпіонат миру, Кубок миру й Олімпійські ігри. Кубки миру FIS з могулу проходять узимку на різних гірськолижних курортах в економічно розвинених країнах Америки (США, Канада), Азії (Китай, Японія), Європи  (Фінляндія, Швеція, Швейцарія).

Техніка катання

Цей вид спорту має декілька технік і способів катання. Найкрасивішим способом є техніка за назвою Кубок світу  — спуск іде по лінії падіння й супроводжується амортизацією, розпрямленням, карвінгом, при цьому верхня частина тіла залишається в наскільки можливо нерухомому стані (звичайно, повної нерухомості досягти неможливо, це навіть травмонебезпечно). Крім техніки кубка світу існує ще «техніка могула Сонячної долини», техніка американських гірськолижних інструкторів, а також їх різні варіанти.

Спортсмен

Для катання існують спеціальні могульні лижі з м’яким носком і середньою твердістю, вони досить вузькі, і тверді на скручуючі зусилля. Але можна займатися могулом і на інших видах гірських лиж, головне — розраховувати свої сили й дотримуватися правил безпеки.

Тренування поза схилом:

  • загальна фізподготовка;
  • заняття гімнастикою й акробатикою, стрибки на батуті;
  • аеробні вправи — біг, катання на роликах;
  • накачування м’язів штангами, гирями, тренажерами, на перекладині;
  • стрибки й інші вправи на еластичність;
  • біг на швидкість;
  • тренування реакції;
  • розтяжки;
  • стрибки у воду з водного трампліна.

Трюк

Тренування на лижній трасі:

  • звичайна гірськолижна підготовка, довільне катання по різних трасах;
  • слалом;
  • амортизація бугрів;
  • відпрацьовування трюків відбувається спочатку на батуті й при стрибках у воду, на сніг тренування переносяться при гарній техніці поза трасою.

Одна із найкращих збірних світу, Фінляндії, тренується в умовах лижної траси двісті днів на, дві години до обіду і дві години година після обіду, увечері — спортивні ігри і розтяжк. Могул – це не тільки видовище, але й щоденна робота.

Історія

Фристайлери з’явилися в 30-х роках ХХ століття в Норвегії, коли місцеві лижники розважалися, виконуючи акробатичні трюки не тільки на гірських, але й на бігових лижах. Але історики зі Скандинавії стверджують, що перший документально зафіксований акробатичний стрибок на лижах був зроблений ще в 1860 році.

Сама дисципліна зародилася в Сполучених Штатах Америки, у яких професійні акробатичні стрибки на лижах отримали свою назву — фрістайл. Лижна акробатика була запроваджена в спорт в 50-х роках ХХ століття олімпійським чемпіоном Стейном Еріксеном, його називають батьком цього спорту. Він займався лижним слаломом і влаштовував акробатичні шоу. Він разом з іншим лижником Даутом Пфейфом придумав перші правила лижної акробатики. Завдяки Стейну Еріксону були проведені перші змагання із фрістайлу в 60-х роках ХХ століття.

В 60-х й 70-х роках фрістайл був більше відомий за назвою «хот-доггинг», цей стиль заснував Боб Бернс в 1965 році, його застосовували Джон Кленденін, Уенг Вонг, Том Лерой. Перший чемпіонат по фрістайлу був в 1966 році. Трюки спортсмени виконували на свій вибір, а от техніка й правила катання були регламентованими.

Лижник

Спершу у фрістайлі були три дисципліни — могул, лижна акробатика й лижний балет. Але ускладнення програми призвели до численних травм, страховики не хотіли також страхувати спортсменів. На захист фрістайлу стала Асоціація Фрістайлу Канаді, яка була створена в 1974 році. Змагання були поділені по дисциплінах — лижна акробатика, могул і лижний балет. У могулі заборонялося робити сальто. Але все рівно спортсмени травмувалися, особливо страждали коліна.

Міжнародна спортивно-лижна федерація визнала фрістайл окремим видом спорту, але одночасно намагалася спростити спорт і заборонити занадто небезпечні елементи. Також спортивні школи повинні були мати спеціальні ліцензії, щоб проводити заняття по фрістайлу. Кубок світу був проведений в 1980 році, світовий чемпіонат — в 1986 році у французькому місті Тінье. Після цього в Європі почався швидкими темпами розвиватися цей спорт.

Цей вид фрістайлу став олімпійським досить пізно. В 1988 році в Калгарі була зроблена демонстрація у вигляді змагань, які не входили в програму Олімпіади. В 1992 році лижну акробатику додали в програму Ліллехаммера. В Альбервиллі вже був включений могул, першим чемпіоном став Едгар Гроспірон із Франції. На олімпіаді в японському Нагано на могул квитки розходилися швидше, ніж на хокей, глядачі оцінили видовищність цього гірськолижного спорту.

Наприкінці 1990 років деякі фристайлери займалися в сноубординговых парках. У такий спосіб вони хотіли піти від обмежень міжнародної лижної федерації. Адже лижною федерацією FIS обмежувалася складність елементів, це було зроблено для безпеки спортсменів, але ці обмеження не подобалися деяким екстремалам. Серед обмежень була заборона на перевороти в стрибку, не можна було робити більше сальто, ніж дозволено правилами, змагання проводилися тільки на обладнаних трасах, у лижних парках і хафпайпах вони не проводилися. Так з’явилися ньюскул — акробатичні вправи, при схожому на сноубординг стилі катання.

Сам же могул і лижна акробатика називаються олдскул. Ті спортсмени, які відійшли від класичного могула (олдскул) і стали розвивати спорт складними трюками (ньюскул), постійно боролися з лижною федерацією, щоб та дозволила їм виступати на офіційних змаганнях. Так серед естремалів ньюскула з’явилася багато чемпіонів, які вимагали внесення нових, більше складних трюків. Хоча выправдано чи це чи ні, важко сказати, адже дуже складні трюки пов’язані з ризиком для здоров’я й навіть для життя. На жаль, травматизм серед спортсменів лижників, як і серед любителів, досить великий, і травми складні й небезпечні.

Сальто

Найкращі російські спортсмени:

  1. Найбільш титулований російський спортсмен — Сергій Щуплецов. Він в 1991 році отримав срібну медаль на світових змаганнях у фінляндському місті Пюхаєтунтурі.  Протягом 1994 — 1995 років він отримав 13 медалей на змаганнях світового рівня, тільки на рубежі 1994 — 1995 років він отримав шість золотих медалей на Кубках світу. Срібну й бронзову нагороду за цей період він отримував 17 разів. Успіх перервала трагедія — він в 1995 році розбився на мотоциклі у Франції.
  2. Іванов Андрій і Глущенко Віталій посіли друге місце в 1996 році на Кубку світу у французькому Тіньє. Бронзу одержали за чемпіонат світу, який пройшов в 2003 році в японському місті Іванаширо.
  3. Катерина Столярова — спортсменка нової російської школи, вона тренувалася, коли спортсмени радянської школи пішли зі спорту. Вона довела, що, тренуючись у сучасній Росії, можна досягти великих результатів у фрістайлі — в 2008 році вона перемогла на одному з етапів кубка світу в канадському місті Монт-Габриель, а також одержала срібло у США, місто Лейк-Плесіде.
  4. Серед чоловіків найбільш титулованим вважається Руслан Шарифулін, який одержав бронзову медаль на Кубку світу в канадському місті Ферньє в 2005 році, срібло отримав у канадському місті Монт-Габріел в 2008 році. Виступав у парному могулі, у якому посів третє місце в 2007 році.

Правила

Змагання з могулу оцінюються поворотами (половина балів), стрибками (чверть балів) і швидкістю (чверть балів).

Повороти

На дистанції розміщені 5 суддів, кожен з яких самостійно слідкують за поворотами спортсмена. Максимальна оцінка ставиться спортсменові, який під час спуска дотримується так називаної «лінії падіння» — фактично прямої лінії, що проходить між стартом і фінішем.

При оцінюванні розглядаються:

  1. Карвінг на віражах. Це повороти, які цілеспрямовано здійснються на кантах лиж для контролю швидкості й досягаються синхронним переносом ваги. Цей тип поворотів повинен в ідеалі зберігатися протягом усього спуска.
  2. При хорошому виконанні спортсмен повинен гармонічно амортизувати на могулах і розпрямлюватися після амортизації (після проходження вершини могула). Зовнішні ознаки спортсмена видають тиск лиж на поверхню, що також є оцінюючим чинником.
  3. Могули повинні бути причиною бажання лижника робити повороти, а не бути фізичним фактором, що змушує цей поворот зробити.
  4. Велике значення в цьому виді лижній акробатиці надається положенню спортсмена — голова повинна дивитися уздовж лінії спуска, грудна клітка й спина повинні бути прямими й по можливості природними й ненапруженими (звичайно, це неможливо, але професіоналізм спортсмена також можна побачити за природністю рухів), руки повинні бути перед спортсменом.

Максимальний бал, який може поставити кожен суддя — 5. Причому найвища й найнижча оцінка не враховуються, три інших бали підсумуються, у такий спосіб максимальна оцінка — 15.

Тренування

Стрибки

За стрибками стежать двоє суддів, максимальний бал — 7,5, у підсумку виводиться середня оцінка, а окремі бали не враховуються.

Швидкість

Швидкісні характеристики оцінюються в останню чергу. Час спуска від старту до фінішу рівняється з так називаним установочним часом (розраховується так —  довжину траси, ділять на середню швидкість лижного акробата).

Оцінка значною мірою залежить від установочного часу (еталонний час спуска). Якщо дотримуватися часу, який встановлений для траси, можна отримати 75% (5,625 бала) від максимального бала, що становить 7,5 балів. Відхилення від цього встановленого часу на 2,5 відсотків (майже 0,6 секунд у чоловічому могулі й трохи більше 0,7 секунд у жіночому могулі призводить до зняття 0,2 балів від максимальної швидкісної оцінки).

Судді

Бали ставлять сім суддів, які діють єдиною колегією, максимально можлива оцінка — 30 балів, але за помилки виробляються відрахування. Помилки бувають технічними, у яких враховуються конкретні швидкісні  й інші цифрові фактори, а також чисто суб’єктивні, які зв’язані із зоровим сприйняттям техніки, наприклад, карвінга.

Повороти оцінюються п’ятьма суддями, які можуть максимально присудити 15 балів, це половина від максимально можливої оцінки. У розрахунок входить амортизація, користування буграми на поворотах, карвінгові рухи, робота палицями й інші фактори. Два крайніх бали відкидаються, три оцінки посередині формують у сумі поворотний бал.

На трасі є два трампліни, на яких відбувається два стрибки, вони отримують 1/4 від максимально можливої оцінки, а це 7,5 балів. Оцінка стрибка йде виходячи з того, наскільки технічно, високо й далеко він зроблений, також враховується чистота приземлення, акробатичні елементи під час польоту. Виводиться середня оцінка з балів, які дали двоє суддів, результат додається до поворотних балів.

Гірськолижний курорт

Швидкісні характеристики оцінюються іншими 7,5 балами (максимум), що становить чверть від загальної максимальної кількості балів. Еталонна розрахункова швидкість для чоловіків — 9,7 метрів на секунду, для жінок — 8,2 метрів на секунду. З такою швидкістю спортсмени не повинні йти постійно, довжину траси від старту до фінішу ділять на еталонну швидкість, отримують установочний час і його порівнюють із реальним тимчасовим результатом. За максимальну відповідність установочним часовим рамкам спортсмен отримує 3/4 від швидкісного бала.

Довжина траси в середньому становить 235 метрів з можливою погрішністю 35 метрів у більшу або меншу сторону, крутизна траси — до 27 градусів при парних спусках і може бути понад 27 градусів при одиночних спусках. Олімпійські фіналісти нараховують 20 фристайлерів, на кубках світу — 12 — 16 лижників, на російських чемпіонатах — 16 чоловік.

Можливий тай-брейк, тобто процедура дострокового визначення переможця — 1/3 стрибкових балів додаються до 1/3 часових балів і до поворотних балів і результат порівнюється з аналогічним результатом суперника. Також є система штрафів — бали не нараховують, якщо спортсмен виходить за межі контрольних воріт, дискваліфікація відбувається, якщо грубо порушені правила або лижника викрито в неспортивній поведінці.

Словник

Бекскретчер — ситуація, у якій хвости двох лиж торкаються спини, при цьому спортсмен коліна згинає, а плечі й стегна йдуть назад, щоб не було небезпечного нахилу вперед, що може супроводжуватися падінням.

Западина — невеликий жолоб або поглиблена доріжка на схилі, між буграми-могулами.

Греб – стрибковий захват лиж з нетривалим їхнім утриманням, цей елемент додає бали за складність.

Даффі — розміщення ніг таким чином, що лижі паралельні, але відрізняються підняттям носка — передній піднятий догори, а задній — донизу.

Подвійний прямий стрибок — поєднання двох лижних рухів (трюків) в одному стрибку.

Залізний хрест — трюк, при якому перехрещуються носки лиж, спортсмен при цьому розташований вертикально.

Зудник — нахил грудей до лижних носків.

Інвертовані стрибки — включають сальто, петрі, греби, твісти.

Карвінг — повороти за допомогою закантовок, які використаються для того, щоб контролювати швидкість перед поворотом і після повороту.

Квадруполь — чотири трюки під час одного стрибка.

Квінт — п’ять трюків під час одного стрибка.

Козак — подвійний трюк, спочатку йде орел, потім — зудник.

Контрольні ворота — десять воріт, розташованих на рівній відстані по всій довжині траси.

Хрест — з’єднання лиж у польоті у формі Х.

Лінія падіння — умовна пряма, яка з’єднує верхню й нижню точку найбільш крутої ділянки схилу.

Балки — балки, які є найнижчими частинами між могулами.

Могул — бугор зі снігу, або сніжний гребінь, сформований безпосередньо лижами спортсмена на трасі.

Змагання

Могульна траса — лижний схил для могульних змагань, який відповідає стандартам Міжнародної лижної асоціації (International Ski Federation, SKI).

Множинні маневри — комбінація, у якій бере участь кілька трюків або один трюк із двома позиціями.

Мул кік або мюл кік — дроп 90 градусів, при якому відбувається твіст на 45 градусів. Носки дивляться в землю, а лижні хвости — у сторони.

Офф акіс — обертання, при якому спортсмен відхиляється від вертикальної осі, нахиляючись по діагоналі вперед, назад й одночасно убік, стрибок може бути на 360 або на 720 градусів.

Петля — обертання, ґрунтуючись на центральній саггітальній осі організму (вісь, яка проходить перпендикулярно до торса від голови до ніг).

Повороти — відхилення лижника у дві сторони від лінії падіння.

Позиція — фіксоване положення лижника в стрибку. Такі трюки, які супроводжуються певним положенням тіла в повітрі, збільшують ступінь складності стрибка, що впливає на підсумковий бал.

Позиція тіла — цим терміном позначають позу, баланс у повітрі, а також рух тіла лижника.

Стрибок — один із двох стрибків у могульному заїзді.

Стрибковий трамплін — спеціальний трамплін для стрибків лижників на могульній трасі.

Реверсивна западина — уміння кататися на вершинах могулів у напрямку, який протилежний до напрямку цих бугрів.

RNS — ситуація, у якій лижник не отримує бали.

Спред — положення спортсмена, при якому руки витягнуті вперед при вертикальному корпусі, ноги розведені в сторони при паралельних лижах.

Гори

Світч — зміна напрямку на 180 градусів у польоті при відриві від могула або трампліна або ж при приземленні на трасу спиною вперед.

Швидкість — час, який необхідний спортсменові, щоб пройти трасу. За кількістю очків швидкість становить чверть від всіх балів.

З позицією — додавання позиції при стрибку.

Тип крос — при вертикальному положенні перехрещування передніх кінців лиж.

Потрійний прямий стрибок — послідовне виконання трьох позицій в одному стрибку.

Твістер — поворот лиж на 90 градусів при повороті тулуба й рук в іншу сторону.

Кут приземлення — кут при приземленні.

Установочний час — довжина лижної траси поділена на час, за який її потрібно подолати.

Хеликоптер — обертання при вертикальному тулубі не 360 градусів.

Четырехточечное приземлення — утикання в схил двох ціпків при торканні лижами траси після стрибка.

Четырехточечный відрив — при стрибку з могула в момент відриву в схил були уткнуті два ціпки.

Ярд сейл — невдале падіння з розкидом лиж і спорядження по трасі.

Ссылка на основную публикацию