Акробатика і гімнастика на полотнах

Гімнастика на повітряних полотнах хоч і красиво виглядає, але досить складна й навіть небезпечна. Адже висота — це завжди екстрим для спортсмена й адреналін для глядачів. Але це й приваблює людей у цей новоявлений вид спорту, який лежить на стику гімнастики, акробатики, циркового мистецтва й танців. Полотна — це закріплені до стелі два відрізки еластичної тканини шириною від метра до півтора кожний. Коли використовується одне полотно, яке утворює щось схоже на гойдалку, воно називається петлею або гамаком.

Виступ

Історія

Повітряна гімнастика була завжди, у диких джунглях люди могли пересуватися за допомогою ліан, щоб уникнути зустрічі з хижаками. Вправи на повітряних снарядах, таких як кільце, трапеція не вимагає багато місця, як наприклад ходіння по канатові. Повітряні гімнасти роблять вправи фактично на місці, показуючи гнучкість, почуття рівноваги, відчуття динаміки й застосування значної фізичної сили, яка потрібна для утримання в різних положеннях власної ваги.

Показовий виступ

У стародавні часи для повітряної гімнастики використовували вертикальні канати. В 17 столітті в Китаї виникла гімнастика на ременях, яка була в принципі дуже схожа на сучасні виступи на відрізках тканин. Ремені були прикріплені до рамок з бамбука, артист намотував на руки шкіряні смужки й робив різні трюки. Це завдання було набагато важче, ніж акробатика на тканинах, адже ремені тверді й могли впиватися в шкіру під дією ваги стародавнього спортсмена.

З падінням імператорської влади в Китаї про подібну манеру виступів забули. В 1959 році студентка циркового училища заради оригінальності виконала номер на одному відрізі полотна. Цей оригінальний виступ був незабаром забутий, але його повторила в 1995 році Ізабель Водель, незабаром до неї у виступах на полотні приєдналася напарниця Ізабель Шассе.

Номера стали популярними, і розробники нового напрямку звернулися до китайського досвіду. Постановник циркових номерів Андре Сімард на основі давньокитайського досвіду і європейських напрацювань для цирку дю Солей склав програму занять на полотнах. Уже в 1996 році акробат Жерар Фазоли, який пізніше став французьким чиновником від мистецтва, включив вивчення акробатики на повітряних полотнах в усі циркові училища Франції.

На сьогоднішній день акробатика на полотнах вивчається у всіх великих циркових навчальних закладах світу, а також у танцювальних і спортивних школах. Цей вид спорту стає популярним в любителів, які хочуть розвинути вміння управляти своїм тілом у повітрі. Для вивчення цієї дисципліни потрібна серйозна гімнастична підготовка — розтяжка, сила рук, гнучкість, вправи на полотнах можуть закріпити розвинені навички. Також це — видовище, яке використовують у циркових виступах, на показових концертах.

Основні елементи

Трюки діляться на три типи — обмотка, підйом і обрив.

Обмотка — накручування тканини навколо різних частин тіла, після якого робляться статичні вправи у вигляді розгойдування, вису, шпагатів, вигинів і інших.

Підйом робиться на висоті, існують такі різновиди — російський, французький і базовий підйоми.

У цирку

Обрив — найскладніший трюк, який містить небезпеку падіння. Адже спортсмен на цьому елементі повинен упасти після такої вільної обмотки полотном, щоб тіло перебувало у вільному польоті якийсь час, але в результаті його все-таки зупиняє матеріал, який ущільнюється на тілі в ході падіння. Спортсмен може просто падати або ж крутитися в польоті. Це найбільш видовищна частина виступу.

Через небезпеку цього спорту, навчання повинно починатися на малих висотах, при збільшенні висоти потрібно використовувати різні види страховок — як стахувальний пояс, так і м’яку поверхню. Присутність тренера обов’язкова на кожнім занятті.

Ссылка на основную публикацию