Вправи артикуляційної гімнастики при дизартрії

Дизартрія – це не самостійне захворювання, а лишень наслідок порушення роботи нервової системи. При цьому страждає інервація органів мовлення, через що погіршується рухливість язика та губ. Мова стає незрозумілою, порушується ритмічність вдиха і видиха, що призводить до невірної інтонації та пауз між складами. Нерідко буває посилене виділення слини, гнусавість (мова як при затисненому носі), відсутність міміки. В роботі над усуненням дизартрії потрібен комплексний підхід: лікування у невролога, логопедичний масаж, артикуляційна гімнастика. Потрібно постаратися виявити і пролікувати основне захворювання, яке і призвело до порушення мови.

Заняття з батьком

Форми захворювання

Форма дизартрії залежить від місця і ступеня ураження нервової системи. Основні види:

  • підкоркова і коркова;
  • мозжечкова;
  • стерта форма;
  • псевдобульбарна;
  • змішана.

Найлегше піддається лікуванню стерта форма. Зустрічається вона частіше за інші, аале її важко діагностувати. Іноді спеціалісти плутають стерту форму дизартрії здислалією – порушенням дикції при нормальній інервації мовного апарату. Проте, стерта форма вимагає таких самих узгоджений дій всіх спеціалістів, як і інші види дизартрії.

Ознаки дизартрії:

  1. Слабкість артикулярних м’язів — язик дитини випадає самовільно назовні при відкритому роті; губи в’ялі і не стискаються або сильно стиснені, підвищене виділення слини.
  2. Гнусавість дитини за відсутсності ознак гайморіта та нежиті.
  3. Спотворення звуків у словах — заміна звуків на інші, пропуск звуків у словах (одного звуку чи декількох відразу).
  4. Поруження дихання при мові — до кінця фрази мова затухає, дитина задихається чи починає часто дихати.
  5. Порушення голосу — надто високий або надто писклявий голос.
  6. Порушення мелодійності мови — дитина не може змінити висоту тону, мова монотонна, потік слів швидкий або уповільнений, мова не зрозуміла.

Заняття з мамою

Підготовка до занять

Перш ніж розпочати роботу над артикуляцією, потрібно пройти первинний прийом логопеда. Після роботи з дитиною логопед пише супроводжуючу записку неврологу, в якій описує тонус всієї мускулатури обличчя, звуковимову, міміку, положення язика при напіввідкритому роті.

Невлог на основі цього запису і власного огляду дитини може призначити медичні препарати із наступних груп:

  • препарати, які покращують метаболізм;
  • засоби для покращення мозкового кровообігу;
  • вітамінно-мінеральні комплекси;
  • препарати проти судом;
  • мочегінні засоби, на додаток до них – калій;
  • нейролептики (з цими ліками потрібно бути обережним, краще їх не приймати);

Прежде, чем приступить к работе над артикуляцией, нужно пройти первичный приём логопеда. После работы с ребёнком логопед пишет сопроводительную записку неврологу, в которой описывает тонус всей лицевой мускулатуры, звукопроизношение, мимику, положение языка при полуоткрытом рте и т.д.

Невролог на основании этой записки и собственного осмотра ребёнка может назначить медицинские препараты из следующих групп:

  • препараты, улучшающие метаболизм;
  • средства для улучшения мозгового кровообращения;
  • витаминно-минеральные комплексы;
  • препараты против судорог;
  • мочегонные средства, к ним в дополнение — калий;
  • нейролептики;
  • розсосуючі препарати.

Також застосовується фізіолікування – електрофорез, термоаплікації.

Крім медикаментозного лікування, необхідно забезпечити дитині хороший режим, переключенням між різними видами діяльності, фізкультхвилики, заняття на покращення уваги та пам’яті, розширення словникового запасу. Дуже важливо працювати над диханням, вчити малюка правильному порядку вдиху та видиху при розмові.

Пасивні вправи

Пасивна артикуляційна гімнастика при дизартрії у дітей проводиться після масажу. З боку дитини ніяких дій не вимагається: всі маніпуляції проводить логопед. В процесі пасивної гімнастики розвиваються функції м’язів, які раніше не приймали участь у роботі. Рухи м’язових груп, які раніше були задіяні у процесі говоріння, удосконалюються і доводяться до автоматизму. Під дією пасивних вправ формуються нові схеми руху мовних органів. Все це сприяє розвитку осмислених рухів мовної мускулатури, і, в результаті, більшій чіткості мови.

Вправи для язика:

  1. Язик виводиться з рота, потім повертається до нього.
  2. Язик піднімається і відводиться назад.
  3. Язик тягнеться донизу, до підборіддя.
  4. Язик тягнеться доверху, до носа.
  5. Язик витягується і відводиться то праворуч, то ліворуч.
  6. Язик опускається на дно ротової порожнини.
  7. Кінчик язика торкається піднебіння.
  8. Невеликі покачування язика праворуч-ліворуч.

Вправи для губ:

  1. Кінчиками пальців трохи стискається верхня губа.
  2. Так само стискається нижня губа.
  3. Губи збираються у трубочку.
  4. Губи розтягуються пальцями, які поставлені в кутики роат.
  5. Верхня губа піднімається до носа.
  6. Нижня губа опускається до підборіддя.
  7. Губи повністю стискаються.
  8. Кутики рота ставляться пальцями у положення для вимови кожного голосного звука.

При проведенні пасивної гімнастики інструктор називає дитині кожну дію, наприклад: «Зараз твої губи витягуються у трубочку». Дитина спостерігає за процесом, дивлячись у дзеркало. Кожна вправа виконується 3 – 5 разів. Після пасивної гімнастики рекомендується трохи позайматися активно-пасивними вправами, щоби перехід до активної частини відбувся поступово.

Активні вправи

Спершу виконується розминка. Дитина дивиться, як вправу виконує дорослий, і повторюємо перед дзеркалом.

  1. Гримаса здивування. Потрібно випучити очі і сильно підняти брови. Якщо дитині не вдається виконати завдання, можна допомогти йому, трохи потягнувши шкіру чола вверх пальцями.
  2. Швидке часте кліпання.
  3. Надування щік. Спершу надуваємо одну, потім другу, потім відразу дві щоки.
  4. Почергове надування губ. Дуємо то під верхню то під нижню губу.

Після розминки починаємо безпосередньо тренувати м’язи ротової порожнини.

  1. Язик витягуємо вперед, намагаємося зробити його м’яким і розпластаним.
  2. Згортаємо язик трубочкою.
  3. Кінчиком язика облизуємо контур губ.
  4. Тягнемося кінчиком язика до носа, потім до підборідка.
  5. Цокаємо язиком.
  6. Посміхаємося так, щоби було видно якомога більше зубів.
  7. Збираємо губи в «трубочку».
  8. Чергуємо «трубочку» і широку посмішку із попередніх двох вправ.
  9. Рухаємо нижню щелепу вперед-назад, ліворуч-праворуч.

Крім занять безпосередньо з логопедом, можна включати нескладні вправи в повсякденне життя дитини.

  1. Вилизування тарілки. Дитина не допомагає собі руками.
  2. Шматочок льодяника, який знаходиться між щокою і зубами, стимулює рух язика у сторони.
  3. Змащування нижньої губи варенням тренує рух язика до губів.
  4. Корисне жування твердих овочів, які порізані соломкою, а також корисно жувати хлібні скоринки.

Запобіжні заходи

При стоматиті, герпесі, інфекційних захворюваннях потрібно зробити перерву у заняттях до одужання.

Займатися можна з другого року життя, тобто з моменту, коли дитиа почне говорити реченнями і можна бачити, чи потрібно йому займатися лікувальною гімнастикою чи ні. Іноді гімнастичні вправи для розвитку мови потрібно робити у будь-якому випадку, наприклад якщо у дитини дитячий церебральний параліч (ДЦП).

У дітей до трьох років тривалість логопедичного масажу не повинна перевищувати 10 хвилин, від 3 до 7 років – 15 хвилин. З дітьми, які старші за 7 років, можна займатися 25 хвилин.

Діти

Мета і результати занять

Артикуляційна гімнастика не лишень розвиває правильність мови і сприяє постановці звуків, але має й інші позитивні ефекти:

  • розслаблює м’язи, які приймають участь в утворенні звуків, знімає з них гіпертонус;
  • розвиває швидкість і силу м’язових скорочень;
  • вчить переключатися з однієї вправи на іншу;
  • допомагає дитині навчитися виконувати складні рухи.

Наскільки швидко з’явиться ефект від артикуляційної гімнастики, залежить від важкості захворювання, яке призвело до дизартрії. При регулярному виконанні вправ і дотриманні всіх рекомендацій лікарів ви досягнете результату у вигляді чіткої зрозумілої мови.

Ссылка на основную публикацию