Вправи лікувальної гімнастики при парезі ступні

Парез стопи є різновидом паралічей. Причиною виникнення є ураження центральної та периферичної нервових систем, які проявляються в порушенні нормального збудження відповідних м’язів. Допомогти подолати хворобу допоможе лікувальна гімнастика та лікувальная фізкультура ЛФК.

Прогулянка

Характеристика захворювання

За рівнем прояву парези бувають легкими, помірними і глибокими або повними (паралічі).

За розповсюдженням недуга уражає:

  • одну кінцівку — монопарез;
  • дві кінцівки, верхні або нижні — парапарез;
  • всі чотири — тетрапарез;
  • половину тіла — геміпарез.

У результаті захворювання неможливе повноцінне виконання функції руху через втрату у різній мірі м’язевої сили. При парезі стопи уражається, у першу чергу, гомілкостопний суглоб, який втрачає рухливість. Це є показником неврологічних, м’язевих чи анатомічних порушень в стопі і викликає патології у її моториці. Найбільш неприємний наслідок захворювання — це неможливість повноцінного підйому стопи, особливо її передньої частини через розлад функцій сідничного нерва, який йде з поперекового відділу. Ця недуга по-іншому називається «кінська стопа» через подібність стопи на кінське копито.

Масаж

Діагностика недуги

При діагностиці цієї хвороби невропатол з допомогою візуального тесту на згин стопи проводить оцінку її мобільності у цифровому діапазоні Ловетта від 0 до 5, де «0» означає стан паралічу, а «5» — активність у повному обсязі.

Крім того, використовуються інші дослідження — магнітно-резонансна томографія і нейрографія, а також електроміограма.

Відмінною ознакою «кінської стопи» є зміни у ході, а саме:

  • провисання стопи;
  • перевалювання з ноги на ногу;
  • рух із широко розставленими ногами;
  • підйом ноги вище як звичайний (нагадує крок півня);
  • опора на носок, щоби уражена стопа якомога меншою площею торкалася.

Крім того, хворий відчуває поколювання, біль, часткову втрату чутливості, проблеми при підйомі по сходах, опорі на пальці та п’ятку, при переході з сидячого та лежачого положення в вертикальне. Спостерігається помітне скорочення об’єму м’язів.

Лікування «кінської стопи»

Затримка належного процесу лікування може сформувати стійке викривлення правильного положення стопи, але своєчасний початок лікування може сприяти відновленню функції руху у постраждалого. Можливі випадка або повного одужання, або зменшення наслідків захворювання.

Процес вилікування ураженої ступні може бути як консервативним, так і  хірургічним.

При консервативному методі лікування застосовуються спеціальні пов’язки, які накладаються на стопу для фіксації правильної, з погляду фізіології, позиції кінцівки. Застосування ортопедичного взуття для виправлення позиції стопи у таких хворих полегшує виконання рухливих функцій.

Хворим призначають спершу ходьбу, а потім пробіжки, у тому числі на лижах. Заняття пацієнта повинні щоденними з поступовим збільшенням тривалості. Корисні, і тому обов’язкові комплекси вправ лікувальної фізкультури, які сприяють зміцненню м’язів та підняттю їх тонусу. Лікувальна гімнастика і лікувальна фізкультура допомагають відновити рухи ступні повною мірою, нога зможе рухатися з повною амплітудою.

Реабілітаційні процедури

Для відновлення хворим призначаються не тільки ліки, але не менш важливі фізичні навантаження та гімнастичні вправи.

Основним є застосування комлексу, який відновлює тильне згинання ступні. Є п’ять комплексів вправ у залежності від ступення ураження.

Для інтервалу 0 — 1 бал за Ловетом

Гімнастика стопи при парезі при стані, який близький до повного параліча.

Вправа 1

Базою вправи є комплекси рівноваги

Вихідне положення — стоячи. Якщо задіяна одна нога — стоячи на ній, спираючись іншою рукою.

Пацієни нахиляється, може впасти назад, тому його страхує інструктор, який стоїть ззаду.

Вказівки до виконання — якщо вправа виконана правильно, то із тильного боку стопи чітко виділяються сухожиття довгого розгинача пальців.

Вправа 2

У вправі на велотренажері у хворого відбувається пасивне згинання стопи з тильного боку.

Вихідне положення — фіксація стопи на педалі за допогою ремінця.

Вказівки до виоконання — встановлення додаткового навантаження ролі не відіграє.

Вправа 3

Вихідне положення — на колінах, руки вздовж тулуба, пацієнт нахиляє верхню частину тулуба назад, зберігаючи рівновагу. При виконанні вправи напружуються чотириглаві м’язи, що викликає активну напругу тильних згиначів ступні.

Вказівки до виконання — під час виконання вправи не можна сідати на п’яти.

Вправа 4

Вихідне положення — сидячи, нижні кінцівки висять у повітрі з одягненими на них лижами. До лижів прикріплений ванта.

Імітуючу ходьбу, викликаємо пасивне тильне згинання стоп.

Вправа 5

Вихідне положення — сидячи, хвора нога в коліні розпрямлена і п’ятою впирається в підлогу. Виконати нахил тулуба вперед, впертися в підлогу п’ятою і зігнути ногу в коліні. Відбувається напруження тильних згиначів стопи.

Для інтервалу 1 — 2 бали за Ловетом

Гімнастика при парезі стопи з невеликою рухливістю.

Вправа 1

Вихідне положення – сидячи, передня частина стопи впирається в підлогу, її потрібно поставити на шматок поролону товщиною 6 – 8 сантиметров.

Пацієнт з максимальним зусиллям тисне передньою частиною хворої стопи, намагаючись зігнути підошву. Вправа викликає напругу переднього великогомілкового м’яза і довгого розгинача пальців.

Вказівки до виконання – п’ятка хворої ступні не відокремлюється від підлоги.

Вправа 2

Вихідне положення – сидячи, уражена кінцівка кладеться на коліна асистента. Суглоб коліна розігнутий. Інструктор, притримуючи п’ятку, стимулюючи згинальний рефлекс, допомогає виконати тильний згин стопи.

Вправа 3

Вихідне положення – сидячи, перекинувши ногу через ногу.

Пацієнт здійснює активне згинання кінцівки в колінному і тазостегновому суглобах, здійснюючи тильне згинання стопи з фіксованою п’ятою.

Вправа 4

Вихідне положення – стоячи на ураженій нозі біля поручня.

Пацієнт тримає рівновагу, по можливості, не тримаючись за поручні. Всі м’язи гомілки працюють за рахунок підтримки рівноваги.

Для інтервалу 2 – 3 бали за Ловетом

ЛФК при парезі з рухливістю стопи на 50 %.

Вправа 1

Виідне положення – пацієнт розміщується на лижах, до яких на відстані 15 – 20 сантиметрів ззаду стопи прикріплені вантажі.

Хворий здійснює кроки у такому положенні, що призводить до тильного згинання стопи.

Вказівки до виконання – на лижах потрібно «іти», тобто піднімати ноги, а не «їхати».

Вправа 2

Вихідне положення – фіксація стопи у проміжному положенні між підошвенним та тильним згинами стопи.

Ходьба стає більш комфортною завдяки допомозі у подоланні сили тяжіння при тильному згині.

Вправа 3

Вихідне положення – на нижній частині гомілки закріпити груз, наприклад спортивні грузи, мішечок із піском.

Таке навантаження при ходьбі пацієнта сприяє тильному згину ступні.

Вправа 4

Вихідне положення – стоячи на здоровій стопі на сходах, притримуючись рукою за поручні. Нога тягнеться вниз, ніби для спуску, однак сходинки торкатися не можна.

Зауваження для виконання – передня частина стопи піднята вище, ніж п’ятка.

Для інтервалу 3 – 4 бали за Ловетом

Вправа 1

Вихідне положення – взуття пацієнта повинна мати трохи піднятий, порівняно з п’ятою, носок.

Під час ходьби забезпечується тренування великостегнового м’яза і довгого розгинача пальців, завдяки збільшенню навантаження на тильні згиначі ступні.

Потрібно виконувати присідання, викликаючи сильну напругу тильних згиначів стопи.

Вправа 2

Вихідне положення – сидячи. Коліно пошкодженої ноги випрямлено, вона розвернута у такому положенні, коли опора йде на внутрішню сторону. Друга нога, зігнута у коліні, притиснута підошвою стопи до підлоги.

Хворий повертає тулуб в сторону, яка протилежна до ураженої ноги. В цей момент відбувається тильне згинання в основному зовнішньої грані стопи.

Вправа 3

Вихідне положення – лежачи на спині, руки заведені за голову, відведені в сторону і в перед, ноги зігнуті під прямим кутом. Тренер притримує стопи.

Хворий сідає, напружуюи тильні згиначі ступнів.

Для інтервалу 4 – 5 балів за Ловетом

Вихідне положення – біг підтюпцем (трусцой) із грузами в області носка.

Парез стопи – достатньо складне захворювання, але своєчасна медична допомога, робота, спрямована на одужання, виконання рекомендацій лікарів, регулярні заняття лікувальною фізкультурою, повноцінне харчування, рухливий спосіб життя допоможуть справитися з недугою.

Ссылка на основную публикацию