Просочення каное американськими індіанцями біля озера Піч Лейк

Острів Тринідад у Венесуелі відомий озером Піч Лейк. Озером цей географічний об’єкт можна назвати з натяжкою, тому що це не водойма. Водоймою його не можна назвати, оскільки в ньому немає води, воно наповнене пружним маслянистим асфальтом. Чим просочували свої каное індіанці, які жили біля озера? Саме ця речовина здавна використовувалася індіанцями для змащування каное, але ж можна знайти неправильне твердження, начебто човни індіанці просочували соком агави, хоча агава росте у Венесуелі, з неї виділяють солодкий сироп, який вживають у їжу.

На ріці

Бітумне озеро

Бітумних озер у світі одиниці, наприклад венесуельське озеро Бермудес, азербайджанське — Бінгаді, ще подібний об’єкт є у Каліфорнії. Саме озеро Піч-Лейк на острові Тринідад використовується місцевим індійським племенем за назвою кариби, вони брали бітум і ним просочували свої човни, оскільки ця речовина не пропускає воду. Одне поселення, Санта Роза до наших днів знаходиться на берегах озера, серед жителів громади є нащадки карибів.

Човен, обтягнутий шкірою

У Північній і Центральній Америці дослідники, першопрохідники воїни, торговці, мисливці використовували каное з кількох причин:

  1. Човни виготовляються фактично з підручних матеріалів, можна натягнути кору на каркас із гілок, для обшивки можна використовувати шкіру і навіть щільну матерію, якщо просочити її бітумом.
  2. Судно дуже легеньке, його у випадку потреби можуть переносити дві людини, якщо вона наповнена вантажем. А якщо човен порожній, то її транспортувати можна й одній людині.
  3. Коли човен не потрібен, його можна спалити, використовуючи для розведення багаття.
  4. Перевернутий човен можна використовувати як укриття для нічлігу, а також як парасольку, яка закриває багаж.
  5. Можна перевозити великі й важкі вантажі по лісистій та горбистій місцевості (між ріками човен можна переносити).
  6. У випадку потреби можна натягнути вітрило й за допомогою веслування можна йти навіть проти течії.
  7. Пересуватися можна швидше, ніж на чому ще небудь, а значить можна мати перевагу перед іншими мисливцями, торговцями або воїнами.

Піч Лейк у перекладі означає «озеро з бітуму». Замість води в ньому природній асфальт, причому цієї речовини зосереджено в одному місці так багато, що воно вважається найбільшим у світі резервуаром бітуму. Площа озера — 40 гектарів, глибина сягає 80 метрів.

Бітум

Запаси природнього асфальту — 6 мільйонів тонн. Зараз на державному рівні проводиться видобуток бітуму, щороку видобуваються десятки тисяч тон, причому запасів повинно вистачити на 400 років. Багато бітуму йде на експорт. Озеро відкрив Уолтер Релі в 1595 році, який просмолив цим в’язким матеріалом кораблі. У подальшому цією смолою обробляли дерев’яні судна й інші водовідштовхуючі поверхні як індіанці, так і європейці, які жили на берегах Піч Лейка.

З 1867 року ведеться промислова розробка, з тих часів видобуто біля десяти мільйонів тонн бітуму. Цим смолистим матеріалом ведеться обробка доріг на Тринідаді й Тобаго, островах Карибського басейну, а також у Великобританії, Єгипті, Японії, Сінгапурі, Індії.

Острів Трінідад

У Північній Америці індіанці виготовляли каное з кори берези.  Причому одного дерева вистачало на виготовлення одного човна, але, очевидно, брали велике дерево. У центральній Америці каное також виготовляли з матеріалів, які добували в тропічному лісі.

Пам’ятник природи

Бітум утворюється з нафти, а біля острова нафтові й газові родовища. Біля острова — глибокий розлам земної кори в районі Барбадосу. Існує теорія, що через цей розлам нафта підживлює бітумне озеро.

Природня пам'ятка

За легендою, на місці озера було індіанське поселення, яке в результаті катаклізму пішло під землю. Біля озера перебувати страшно — поверхня природного пам’ятника хитається, бітумна маса неспокійна, вируюча. Бітум може поглинати предмети, але в результаті кругообігу, який невидимий для людини, поглинуті речі можуть випливати на поверхню через багато років і навіть тисячоліть. Так були знайдені предмети, які належали місцевим індіанцям, зуб мастодонта, кості викопного гігантського лінивця. Також на поверхні в 1928 році було знайдене дерево, яке, по річних кільцях, які порахували по спилу, росло чотири тисячі років тому. Після дослідження дерево знову було поглинуто бітумною масою.

Туризм

Щорічно озеро відвідують 20 тисяч людей, так що місцеві можуть заробити ще й на туристах. Озеро туристи відвідують в основному в сезон дощів, у цей час у водоймах в озері й в озера можна купатися, насичена сіркою тепла вода вважається корисною. Біля озера є інформаційний центр для туристів, де можна подивитися музей, присвячений Піч-Лейку.

Вода із сірководнем

По поверхні озера можна ходити, але тільки в супроводі гіда, інакше можна провалитися в озеро й загрузнути, це становить небезпеку для життя. Особливо багато небезпечних місць ближче до центра озера. Прогулянка по озеру підходить не всім — повітря наповнене сіркою. Потрібно дотримувати техніки безпеки — ходити краще в зручних трекінгових черевиках, курити забороняється через випари легкозаймистого метану.

На острові можна подивитися човни аборигенів, екскурсовод розповість, як свої просочували бітумом свої каное індіанці. Крім того, можна спробувати різні національні страви, до складу яких часто входить агава.

Ссылка на основную публикацию