Спортивна гімнастка Лазакович Тамара

Талановита білоруська спортсменка, кількаразова чемпіонка й призер найбільших змагань, спортивна гімнастка Тамара Лазакович запам’яталася любителям спорту стрімко спалахнувшою яскравою зіркою. Вона в 1972 році стала чемпіонкою Олімпіади в Мюнхені. Крім того була чемпіонкою СРСР і Європи.

Чемпіонка

Біографічна довідка

Роки життя: 1954 – 1992.

Спортивні досягнення гімнастки.

Спортсменка

В 1971 році:

  • чемпіонка Спартакіади й чемпіонату СРСР;
  • абсолютна чемпіонка Європи (разом з Людмилою Турищевою).

В 1972 році — Олімпіада в Мюнхені:

  • золота медаль – за перемогу в командному змаганні;
  • друге місце – вправи на колоді;
  • 2 бронзових медалі – у вільних вправах і за багатоборство.

Ріст – 162 сантиметрів.

Вага: 51 кілограм.

Освіта: закінчила спортивний технікум у Вітебську, Білорусія.

Була замужем, розвелася.

Померла за нез’ясованих обставина восени 1992 року у Вітебську.

Як усе починалося

Майбутня чемпіонка виросла в простій сім’ї – батько повернувся з війни інвалідом, мама працювала прибиральницею. Небагате дитинство пройшло в селі Гусєво, під Калінінградом. Особливої уваги від батьків Тамара не мала – мама завжди багато працювала, для батька головною пристрастю в житті стала дружба із пляшкою. Дівчинка росла бешкетною, непосидючою.

Олімпійська чемпіонка

Переїзд сім’ї у Вітебськ на початку 1960 років став для майбутньої зірки гімнастичного помосту знаковою подією. Другокласницею непосидюче дівчатко вперше спробувало себе в спортивній гімнастиці, але спершу заняття їй не сподобалися. Нескінченні повторення одноманітних рухів не зацікавили маленьку Тамару (її називали скорочено — Томою), їй більше подобалися ігри з однолітками.

Пізніше вона все-таки повернулася в зал, і поступово тренування стали подобатися дівчинці. Спершу вона займалася у Палаці піонерів, потім – у спортивній школі.

Дорога до вершин майстерності

Незабаром після початку тренувань на здібності дівчинки звернули увагу спортивні фахівці. У спортивній школі «Динамо» нею займався директор, Микола Бабкін, і Вікентій Дмитрович Дмитрієв – видатний спортивний педагог, який виховав Ларису Петрик, Тетяну Аржанникову, і багатьох інших майстрів спортивної гімнастики.

Саме під керівництвом Вікентія Дмитрієва Лазя (так гімнастку називали подруги по збірній команді) почала шлях до майбутніх перемог. Дорога до п’єдесталу була важкою – стерті до кривавих мозоль долоні, падіння, багатогодинні тренування – Тамара завзято відпрацьовувала кожний рух, кожний елемент. Тренера вражали безстрашність вихованки, постійна готовність до ризику, дивна завзятість, наполегливість.

Збірна

Успіхи не змусили себе чекати. У 13 років – 6 місце на чемпіонаті країни. Лазакович випередили визнані зірки помосту: Кучинська, Астахова, Вороніна, Петрик, Турищева, однак дівчинка сприйняла свій виступ як поразку. Тільки тренерові вдалося повернути безутішній вихованці віру в себе, переконати в майбутніх перемогах.

Тамара дуже старалася, тренувалася невтомно, буквально жила в спортзалі, прагнучи потрапити в збірну команду для участі в Олімпіаді -1968. Дмитрієв підготував до змагань своїх кращих учениць — Лазакович і Петрик, однак поїздка не відбулася – спортивні чиновники вважали присутність у збірній двох представниць «периферійної» білоруської гімнастики надлишковим. У Мехіко делегували Ларису Петрик, як більш досвідчену й заслужену. Для Томи рішення тренерської ради став нищівним ударом, найсильнішим розчаруванням. Однак гімнастці вдалося подолати розпач і образу, повернутися в зал і знову невтомно трудитися на багатогодинних тренуваннях.

У цей складний період спортсменка мала можливість трохи відволіктися від переживань – на кіностудії імені Горького режисер Павло Любимов приступає до зйомок фільму про спорт – «Новенька». На роль молодої героїні запрошена юна зірочка гімнастики Тома Лазакович. Дівчина виглядала впевнено на екрані поруч зі своїми знаменитими партнерами – Валентином Гафтом, Інною Макаровой, Юрієм Нікуліним і іншими зірками радянського кіно.

На вершині гімнастичного Олімпу

В 1970 році — завоювання третього місця в багатоборство на чемпіонаті СРСР. Лазакович отримує, нарешті, місце в збірній команді країни. Попереду олімпійські ігри в Мюнхені, і дівчина невтомно тренується, прагнучи довести своє право гідно представляти країну на головних змаганнях найсильніших атлетів світу.

На Мюнхенській олімпіаді в 1972 році Тамара зовсім не згубилася на тлі блискучих Людмили Турищевої і Ольги Корбут, боролася запекло, упевнено виконуючи найскладніші елементи. Гімнастка гідно підтримала подруг по команді у бою із грізною німецькою командою й змогла внести вагомий вклад у загальну перемогу жіночої збірної СРСР. До золота додалися ще три медалі – срібло й дві бронзи.

Тренування

На тлі виступів строгої, завжди зібраної Турищевої, енергійної Корбут, Лазакович вигідно виділялася вишуканістю, підкресленою виразністю кожного жесту. Глядачів і суддів буквально заворожували її чудова техніка, відточеність рухів. Їх виступи подобалися глядачам, журналістам журналісти, портрети російської чемпіонки буквально заполонили друковані видання. Це був справжній тріумф і заслужена слава нової зірки світової спортивної гімнастики – Тамари Лазакович. Спорт дав їй усе, про що можна мріяти – пошану й повагу не тільки з боку відданих шанувальників, але й керівників Білорусії. Гімнастку постійно запрошували виступити на всіляких урочистих заходах, за чудовий олімпійський виступ молодий талант преміювали автомобілем Волга й квартирою в центрі Вітебська.

Для всіх шанувальників гімнастики прізвище Лазакович стала символом елегантності, справжнього артистизму на помості.

Олімпіада

Життя поза спортом

Тріумф на мюнхенському помосту виявився в спортивній кар’єрі талановитої спортсменки останнім. Уже в наступному, 1973 року, беручи участь у показових виступах перед американськими глядачами, Тамара отримала травму коліна. Після приїзду на батьківщину виявилося, що тренуватися вона більше не зможе. Ще недавня улюблениця публіки, успішна, популярна гімнастка виявилася перед складним вибором – чим займатися, яку дорогу вибрати.

Талановита дівчина намагалася провити себе в тренерській роботі. Однак заняття вимагали великого терпіння, пошуків підходу до кожної вихованки, цих якостей «зоряному» тренереві явно не вистачало. Педагогічну роботу вона залишила.

Золоті медалі

Потім декілька років – робота в облвиконкомі партії інструктором у спортивному відділі. Сфера діяльності — поїздки по країні, зустрічі, пропаганда спорту, агітація молоді до занять у спортивних секціях. Але подорожі не приносили задоволення, розповідати про колишні перемоги на помості ставало усе важче. Поступово запрошень ставало усе менше, колишня зірка відчувала себе не потрібною – у спортивній гімнастиці з’являлися нові талановиті чемпіони, нові кумири.

Невдачі стали накопичуватися – до проблем у професійній кар’єрі додалися складності в особистім житті. Знайомство з бізнесменом з Канади минулося розривом відносин: дівчина не могла навіть уявити собі еміграцію із країни. До того ж, за хворим батьком необхідний був постійний догляд. Пізніше Тамара вийшла заміж за спортсмена, але заміжжя виявилося коротким і нещасливим. Побутові проблеми все більше гнітили. Великі преміальні давно закінчилися, хорошу роботу знайти не вдавалося.

Трагедія згаслої зірки

На жаль, опинившись поза спортом, залишивши звичний мир тренувань і змагань, спортсмени часто не можуть знайти себе у звичайному житті. Випробування спуском з переможних висот у щоденність гідно проходить не кожен колишній чемпіон. Не змогла пережити цей переломний момент і Тамара Лазакович. Красива, граціозна, вона так і не знайшла в собі сили чинити опір наростаючому розпачу, відчуттю розгубленості, власної непотрібності. У результаті – пошуки розради в алкоголі, випадкові компанії незнайомих людей, втрата друзів, знайомих. Замість хорошої квартири – житло без зручностей на вітебській окраїні.

Команда

Наприкінці 1980-х років у неохайній занепалій жінці невизначеного віку з погаслим, порожнім поглядом важко було впізнати колишню зірку гімнастики. Закінчилося все в перший листопадовий день 1992 року. У зведеннях подій вітебських правоохоронців фіксується виявлення трупа невідомої жінки – без документів, погано одягненої. Пізніше її вдалося впізнати, і це приголомшило всіх: загиблою виявилася спортсменка першої величини, зірка гімнастики Тамара Лазакович. Вона не дожила навіть до 40 років.

Післямова

Пізніше в інтерв’ю й спогадах про талановиту гімнастку її тренери, подруги по збірній команді, сходилися в думці про можливий поганий вплив батька, він багато випивав. До цього додалися інші проблеми, і все закінчилося трагедією.

Але в Білорусії не забувають свою знамениту співвітчизницю – на згадку про Тамару Василівні Лазакович на гімнастичному помості проводяться змагання її імені. На юних своїх колег з портрета на стіні дивиться гарна усміхнена Лазя – такою вона перемагала, такою і запам’яталася.

Команда

Ссылка на основную публикацию