Спортивна гімнастика для дівчат

Дівчата мають можливість займатися різними видами гімнастики, серед них спортивна, художня, акробатична, танцювальна. Також гімнастичні вправи й елементи використовуються на уроках фізкультури, у різних спортивних, хореографічних, циркових студіях і гуртках. Визначитися з тим, що саме потрібно дівчинці досить просто, якщо вона живе в маленькому місті, адже добре, якщо там буде хоч один з видів гімнастичної секції або ж спортивної школи. У великих містах гімнастика для дівчаток представлена в основному спортивною або художньою, акробатика зустрічається рідше.

Змагання

Плюси спорту

Це найбільш ранній спорт, у якому деякі батьки умудряються віддати своїх дітей із трьох років, щоб вони виробляли звичку до щоденної праці спортсмена. Звичайно, офіційно спортивні школи беруть дівчат з п’яти років, але й у чотири роки можна цілком регулярно й відповідально займатися.

Спортивна гімнастика має три юнацькі розряди, три дорослі розряди й три майстерські розряду — кандидат у майстра спорту, майстер спорту й майстер спорту міжнародного класу. Причому третій юнацький розряд можна одержати в п’ять років, а майстром спорту міжнародного класу можна стати в шістнадцять років. Таким чином, за 10 — 11 років гімнастки проходять повністю кар’єрні сходинки в цьому спорті.

Сальто

Дівчинки в цьому спорті психологічно рано дорослішають, оскільки їм доводиться займатися по кілька годин на день щодня. Вони стають більш працьовитими й відповідальними, якщо в них підтримувати ці почуття, то в них спостерігається досить більша ефективність праці, наприклад шкільні уроки вони можуть зробити досить швидко. Самостійності сприяє те, що гімнастки з юних років повинні самі себе обслуговувати в спортивному залі — переодягатися, поправляти зачіску, також вони рано починають їздити на змагання в інші міста й навіть в інші країни.

Звичайно, заняття на колоді, опорному стрибку, брусах і на вільних вправах роблять дітей здоровішими, сильними й витривалими, особливо якщо до цього в них є фізичні й генетичні дані. Спритність, грація, реакція, сила, розтяжка, працьовитість — багато властивостей розвивається в спортсменах з юних років.

Але оскільки спортсменки обмежені в часі, їм потрібна допомога дорослих. Існує думка, що на гімнастику в значній мірі ходять не ті діти, які можуть займатися в принципі, а діти тих батьків, які бажають водити здібних дітей, допомагати їм і разом з ними нести певне навантаження. Але в цьому ще один позитив — батьки мають можливість часто спілкуватися з дітьми, довідуватися про їхні проблеми, допомагати робити домашні завдання. Думка про обмеженість світу у спортсменок (зацикленість на спорті) є неправильною, адже організовані дівчата краще сприймають будь-яку інформацію — музику, літературу, цікавляться навколишнім світом. Потрібно лише бажання для того, щоб вони стали лідерами ще в якийсь сфері, крім спорту.

Негативні сторони

Але не всі так безхмарно — юнацькі розряди досить прості, вони додають здоров’я. Але починаючи із третього дорослого розряду починаються екстремальні вправи, які навантажують суглоби, хребет, а також вправи на снарядах виконуються в небезпечній формі й на небезпечній висоті. На заняттях можливі ситуативні травми, серед яких розтяжки, розриви зв’язок, переломи, струси мозку, а також проблеми більш тривалого характеру — наприклад із суглобами й з костями, які зазнають постійних навантажень та ушкоджень.

Олімпійські надії

Окреме питання — дорослішання дівчинок, при якому форми округляються, можливий набір додаткової ваги, яка буде заважати виступати, виконуючи складні вправи, такі, як перевороти, сальто. Також зайва вага приводить до додаткових навантажень на суглоби стопи й коліна, а це вже й травми, і юнацька остеохондропатія, яка супроводжується болями в суглобах ніг.

Юнацьке дорослішання

У різних країнах по-різному вирішують проблему юнацького дорослішання дівчат у спорті — в азіатських країнах намагаються висунути в спорт дітей, що ще не сформувалися, які ще легкі та пластичні. Були випадки навіть підроблення свідоцтв про народження, коли більш юну гімнастку потрібно було представити на міжнародних змаганнях, віковий поріг входу куди, як відомо, 15 років і більше. Також у країнах Китаю, Японії роблять сильний добір по генетиці, при якому наперед відбирають не тільки здатних спортсменів, але й таких, які перспективні в плані розвитку організму. Тим більше, що національні особливості цьому сприяють — невисокий ріст і сухорлявий (худощавий) організм властивий більшості населення цих країн.

Спортсменки США не занадто переймаються фігурою, віком, вони йдуть іншим шляхом — тим, хто має бажання займатися, пропонують інтенсивну програму, при якій бажаючі повинні наростити м’язову масу до рівня потреби свого тіла. Тому американські гімнастки — це гарні й стрункі дівчата, але вони завжди немов ідуть напролом, дивуючи всіх досить накачаними тілами, які контрастують із гімнастками із країн Азії.

Вправа на перекладині

Так що при дорослішанні, особливості протікання якого обумовлено генетичними особливостями, доведеться вирішувати, що робити зі спортсменкою — або готувати її далі до спортивних досягнень, тренуючи організм, не зважаючи на вікові зміни, або ж переключитися на інший вид діяльності, який може бути іншим видом спорту, танцями, або ж освітою.

У кожному разі гімнастика до певного віку, як правило, до 10 — 11 років є позитивним етапом у житті дівчинки, а далі нехай сама вирішує, чим їй хотілося б займатися, не всім же бути спортсменами, потрібно зважити на ризик для здоров’я й подальші перспективи. Якщо дівчинка робить значні успіхи — можна продовжувати, якщо розвиток у цьому виді спорту сповільнився (немає потрібних спортивних результатів), можна переключиться на іншу діяльність, де дитина може стати лідером.

Але потрібно врахувати, що діти звикають до цього спорту фізіологічно й психологічно, так що кинути цей спорт, змінити його іноді дуже важко, адже спортивна гімнастика — це спорт, видовище й, як не дивно, щоденна звичка.

Ссылка на основную публикацию