Проблеми зі здоров’ям у професійній гімнастиці

Гімнастика — хороший спорт, який робить дітей, підлітків, юнаків і дорослих сильними особистостями, які під час занять долають значні труднощі. Але будь-який професійний спорт має сторону, про яку говорять мало — це небезпеки й можливі проблеми. За гарною обкладинкою стоять мозолі, сльози, піт і багато травм. Ідучи в доросле життя, гімнасти одержують крім професії, добутої в дитинстві, багато питань, на які їм доведеться відповідати. Звичайно, на гімнастику можна й потрібно віддавати дітей, професійні спортсмени потрібні, але батьки й діти повинні знати, на що йдуть і із чим можуть зіштовхнутися.

Різновисокі бруси

Спина

Гімнастки — стрункі, як ніхто. Захворювання спини в основному стосуються тих, хто веде сидячий спосіб життя, а не спортсменів, адже хребет викривляється від ослаблення спинних м’язів. Але іноді ушкодження й неприродна кривизна може виникнути від надмірних навантажень, наприклад дуга хребта викривляється й виникає спондилоліз, або один хребець може зсковзувати з іншого, діагностується спондилолістез.

Але в цьому плані багато чого залежить від міцності організму — якщо організм «здає», потрібно подумати про доцільність подальших занять, адже якщо хребет при захворюваннях не лікувати, можлива протрузія або навіть грижа в такому ранньому віці.

Розтяжка

У художній гімнастиці часто потрібні неприродні вигинання, які ведуть до сильного вигину попереку (гіперлордозу), а також до сколіозу. На щастя, вік, у якому виникають такі хвороби — близько семи років, якщо звернути уваги на поставу дитини в ранньому віці, її можна досить просто виправити додатковими вправами. Головне — не довести проблему до дорослого віку, коли її вже неможливо (або дуже важко) вирішити вправами лікувальної гімнастики.

У професійній гімнастиці проблеми зі спиною, хребтом є у більшості гімнастів, але тренери часто не звертають уваги на здоров’я своїх підопічних — вони можуть займатися із хворим спортсменом, поки батьки не почнуть наполягати на необхідному лікуванні. Так що все в руках турботливих батьків.

Особливу небезпеку представляють травми хребта від падінь із висоти й ударів об снаряди. Особливо викликають побоювання переломи шийного хребця після невдалого падіння на голову, і ще пощастить, коли спортсмен просто залишає спорт. Але ж бувають і інвалідності, і навіть травми, не сумісні з життям. Причому нещасні випадки бувають навіть при падіннях у яму з поролоном або поролоновий мат, адже цей м’який матеріал має властивість ущільняться при різкому ударі. У художній гімнастиці важкі травми практично не трапляються.

Біль, розтягання й розриви

Біль у гімнастиці виникає переважно від розтягань. Звичайно, інтенсивні розтяжки м’язів і зв’язок — болісний процес. Адже, щоб скоротити час, тренера розтягують дитину, часто навантажуючи її власною вагою. Але спортивні педагоги часто розуміють, що якщо робити навантаження плавно, поступово, те, не зважаючи  на біль, шкоди не буде. Тому такі силові методи тренувань, на жаль, іноді бувають виправдані (у спортивному сенсі, у звичайному житті такі екзекуції застосовувати не варто).

Звичайна картина — коли тренер стоїть над спортсменами, а в них очі сповнені жаху, усе в сльозах, діти кричать, а тренер ще може вдарити по нозі, яка недостатньо слухається. Незважаючи на весь жах від цієї екзекуції, діти часто добровільно йдуть на такі жертви, адже вони розуміють, що без таких труднощів успіху досягтися важко.

Травми звичайно виникають не під час статичних тренувань, а під час виконання вільних вправ або виконання трюків на снарядах. Погано розігріті м’язи, зв’язки при різких рухах, під дією перевантажень після стрибків можуть розтягнуться або навіть надірватися, що може бути причиною різкої болі й навіть тривалого лікування.

Навантаження на суглоби й кістки

Якщо займатися помірковано, можна уникнути проблем із суглобами й костями. Але такі заняття — далека від життя теорія. Адже за санітарними нормами дітям можна займатися не більш трьох годин на день, причому в певному режимі. Діти тренуються іноді по п’ять- шість годин, причому в режимі, який установлює тренер. А відповідальний тренер хоче виховати спортсменів, які будуть посідати призові місця.

Найчастіше в підлітковому віці гімнасти хворіють слабкою формою остеохондропатії, при якій відчувається біль, але її ігнорують, обмотуючи суглоби еластичним бинтом. Але бувають і артрози деформуючого типу, занедужують хондромаляцією, ушкоджується капсульно-зв’язковий апарат.

З м'ячом

У спортивній гімнастики найчастіше страждає колінний суглоб (сальто й рандати), голеностоп (особливо п’ятки через роботу на колоді), а також ліктьовий суглоб (навантаження на руки при сальто й на різновисоких брусах). У художній гімнастиці вразливими місцями є голеностоп, коліно, стопа, у яких страждає меніск, зв’язки коліна, часто трапляються розриви сухожиль, м’язові ушкодження.

У спортивній гімнастиці бувають переломи, у тому числі й відкриті, причому не обов’язково від грубого порушення техніки безпеки. Непомітно неправильно поставлена нога або рука може не витримати навантажень, які збільшуються в кілька разів від стрибків з висоти й різких прискорень. Так, 50-килограмова спортсменка при сальто на колоді може зазнавати 300 кілограмове навантаження на ногу, а при опорних стрибках — і ще більшого навантаження. Рятує запас міцності й дитяча пластичність, яка зберігається до 18-літнього віку.

Ссылка на основную публикацию