Зародження і розвиток гімнастики в Швеції, Німеччині і Франції

Розквіт спорту в новий час став причиною формування власного підходу до гімнастичних дисциплін у найбільш розвинених державах Європи й Америки. В ХІХ столітті бурхливий розвиток промисловості, науки, військовий справи й техніки призвело до того, что в людей стало більше часу та грошей, люди стали займатися спортом, це призвело до необхідості проводити масові видовища і змагання. У вищих верствах населення широко підтримувалися види спорту, які мали відношення до військової справи (фехтування, скачки на конях). Фізичні вправи та ігри входили в життя не тільки спортсменів, але й простих городян, міжнародні змагання вимагали для перемоги усе більш наполегливих тренувань. Кожна держава була зацікавлена у тому, щоб розвивати власні гімнастичні системи.

Спортивний майданчик

Розвиток європейської гімнастики

Англія — найстарша капіталістична держава, перша зрозуміла необхідність розвивати спортсменів по-своєму. В 17 столітті активно захоплюються колонії, для підтримки яких були потрібні фізично сильні воїни і мобільні війська. Командуючими були в основному вихідці з буржуазій, яка мала хорошу освіту. Університети на той момент робили наголос на занятті фізкультурою, а також на дисциплінах, які готували майбутіх колоніальних чиновників та військовослужбовців.

З 18 століття в країні активно створювалися спортивні клуби, проводилися змагання, масовий спорт вимагав створення єдиних правил для всіх. Першими організованими за єдиними правилами видами спорту стають веслування й легка атлетика. В 1863 році утворюється Англійська футбольна ліга. В країні набирали популярність регбі, гольф, бокс. З колонізацією Америки, усі тенденції в спорті перетекли й туди, а потім, після її відокремлення від Великобританії, там стали розвиватися власні методики виховання. Спорт став стрімко розвиватися після його обов’язкового впровадження в навчальні заклади. Після того, як спорт став масових у звичайних загальоосвітніх школах, сформувалися сучасні методики фізичної підготовки.

У той час, як в Англії та США робили наголос на спортивих іграх, європейські держави (Швеція, Німеччина, Франція) більше схилялися до гімнастики. Бажання добре фізично підготувати своїх солдатів, а також прагнення до об’єднання громадян за допомогою спорту у результаті призвели до створення національної гімнастичної системи в кожній із цих країн. На той момент до гімнастики відосилися стрибки, боротьба, лижі, біг та інші спортивні напрямки.

Школа

Розвиток руху в Німеччині

Гімнастика у ХІХ столітті схожа у всіх європейських країнах, однак є певні національні відмінності.

Німецька система гімнастики з’явилася наприкінці 18 століття, коли під впливом ідей Руссо й Песталоцци розвився рух, який був названий «філантропізмом» (що озачає благодійність). Нові навчальні заклади — філантропіни поставили своїм завдая розвиток людини у гармонії духу й тіла. Німецька гімнастика зародилася в стінах філантропін, засновниками були викладачі Г. Фіту й І.Х. Гутс-Мутс, які жили наприкінці 18 — на початку 19 століття.

Г. Фіт опублікував твір «Досвід енциклопедії фізичного виховання», де розповів про історію виникнення й запропонував свою методику гімнастики. Засновник цієї системи докладно розписав вправи, які виконувалися на брусах і на перекладині, з використанням спортивних снарядів і без них, а також торкнувся теми верхової їзди. У його книзі розкрита тема гімнастики з погляду біомеханіки.

І.Х. Гутс-Мутс видав праці «Гімнастика для синів батьківщини» і «Гімнастика для юнацтва». У його книгах особлива увага надається іграм і простій праці. Він вважав дуже важливими ходьбу, біг, лазання, метання, плавання, вправи на рівновагу. Автор класифікував заняття на активні й пасивні, важкі й легкі. І.Х.Гутс-Мутс затратив багато часу на розрахунок нормативів для класифікації рівня фізичного розвитку людини. У важкий для країни період педагог займався організаторською діяльністю, прагнучи об’єднати народ за допомогою фізкультури.

Роздробленість і поразка у війні з Наполеоном вимагало від жителів підвищення рівня спортивно-військової підготовки. 1810 рік став датою початку турнерського руху, під Берліном створюється «Турнплац» — майданчик з перекладинами, конем, брусами та іншими сучасними спортивними снарядами. Ідеологічна пропаганда об’єднання Німеччини призвело до повстань, після чого виникла заборона на турнерські організації, їх популярність відновилася тільки до 60-х років ХІХ століття, тоді ж був створений Загальногерманський гімнастичний союз. Крім звичайних вправ, асоціація активно займалася туризмом, походами.

Зараз німецька гімнастична система того часу зазнає серйозної критики, оскільки мало уваги надавалося дозуванняю фізичного навантаження і медичному контролю.

Хокей

Швеція

Творцем шведської школи вважається Пер Лінг, в 1813 році він заснував Стокгольмський інститут гімнастики, який діє донині. Його син Ялмар продовжив діяльність батька.

Шведська гімнастична система спрямована на розвиток спритності, відваги й мужності в дітей і дорослих. Її основним завданням була армійська підготовка. Основні компоненти системи підрозділялися на основні 4 типи:

  • педагогічні, спрямовані на тренування навичок дітей у шкільні роки;
  • військові, призначені для вироблення якостей, необхідних шведським солдатам;
  • лікувальні, метою яких була корекція здоров’я й допомога у видужанні;
  • естетичні — вправи такого характеру розвивали пластику й м’язи.

Лінг намагався піти у своїх теоретичих дослідженнях далі, ніж діячі німецької системи, однак рівень науки фізіології, як і раніше, не мав достатнього розвитку. Якщо в Німеччині більше віддавали перевагу брусам і тренуванням на коні, Швеція наголошувала на колоді, лавці й стінці. При цьому уроки проводилися, починаючи із вправ на розвиток окремих части тіла, а потім уже на дихання, ходьбу, біг, стрибки. При цьому всі заняття відрізнялися деякою статичністю й здельшого викоувалися у групах, як сучасна аеробіка, але це не перешкодило даній системі поширитися в Європі та державах Америки.

Вправа на паралельних брусах

Франція

Французька система гімнастики оформилася після завершення наполеонівських воєн. Після поразки французы намагалися відродити свою армію. Франціско Аморос, іспанець за походженням, вивчав праці Песталоцці і відкрив у столиці Франції свою гімнастичну школу. Успіх цієї спортивної школи привернув увагу військового міністерства. Франціско Аморос у 1820 році почав готувати офіцерів, а згодом почав контролювати фізичну підготовку рядових військових. Аморос був здивований перемогою російських сил у війні з французами і ретельно вивчав методи підготовки суворівської армії. Він намагався синтезувати культури процвітаючих держав, при цьому наголошував, що успішне фізичне виховання повинно йти разом із моральним вихованням.

Тренування

Однак навчання Амороса не були єдиним шляхом розвитку місцевої гімнастичної системи. Популярними були такі види спорту, як  велосипедний спорт, гольф, теніс, стрільба з лука та вогнепальної зброї.

Шведська, німецька й французька системи гімнастики зародилися приблизно в один час і стали основою сучасного спорту. В ХІХ столітті учені й педагоги намагалися зібрати, провести класифікацію й систематизувати всі накопичені століттями знання про гімнастику та фізичну культуру в цілому. У той час з’явилися практично всі гімнастичні снаряди, які використовуються зараз.

Спортсмени

Ссылка на основную публикацию