Сокольська система гімнастики

Однієї з перших слов’янських комплексів фізичної підготовки вважається сокольська гімнастика. Вона сформувалася не тільки як вид спортивних занять, але й громадська течія за самобутність народів Австро-Угорщині. У кінці 19 століття розпочавши іш Чехії, територія якої входила до складу Австрійської Імперії Габсбургов, цей напрямок поступово став поширюватися на інших територіях, зокрема на польських, українських землях, у Росії. Сокольський рух на початку мала певне політичне підгрунтя (намагання народів Австро-Угорщини отримати незалежність), однак в цілому сформувалося в спортивну систему.

Спортивний трюк

Джерела руху й особливості тренувань

Сокольска гімнастична система, взяла символичное ім’я «сокіл» як символ сили, хоробрості, доблесті, характеру, напору й цілеспрямованості.

Засновником по праву вважається випускник Празького університету, представник чеської буржуазної інтелігенції Мирослав Тирш (1832-1884), кілька десятиліть, він був беззмінним лідером цього руху. Фундаментальні поняття можна знайти в написаній ним праці «Основи фізичної підготовки», де він об’єднав комплекси вправ німецької гімнастики й легкої атлетики 50-60-х років ХІХ століття. Оснащенням інвентарем залів сокольників займався перший голова товариства Індріх Фігнер.

Вправа на паралельних брусах

Особливістю сокольскої гімнастики був акцент на правильність, граціозність і естетику виконуваних рухів у вправі. На відміну від німців і шведів, націлених на повтор певної кількості вправ і підходів, соколи стежили за зовнішнім виглядом, приправляючи тренування яскравим одягом, мелодійною музикою й гімнастичним взуттям. Однак, не слід вважати, що це приводило до хаотичності. Так, у послідовність входили: спочатку стройові вправи, далі — одиночні заняття зі снарядами й бойові навички, пізніше тренування в групах зі снарядами й без, потім загальні заняття (піраміди), завершальний  етап — знову стройова підготовка. Для М.Тирша, натхненного історією й культурою стародавніх греків, правила фізкультури Прадавньої Греції були основою.

Складові сокольскої гімнастики

Згідно з М.Тиршом можна виділити 4 основних типу вправ:

  • без снарядів – ходьба, біг, вільні, стройові вправи, танці й хороводи;
  • зі снарядами – стрибки в довжину, стрибки у висоту «атакою», із шестом в глибину, стрибки через «козла» у довжину, вправи на «коні» з ручками й без ручок, з використанням перекладин, брусів, ходуль, сходів, шведської стінки, канатів, лавочок, ковзанів, велосипеда, з палкою, гантелями, списом, дисками, ядрами, м’ячами, молотами, скакалкою, прапорцями, булавою;
  • вправи в групі — рухливі спортивні ігри, піраміди, парні й групові гімнастичні змагання;
  • бойові заняття — боротьба, бокс, фехтування, вправи з опором.

Спортивна команда

Вплив на розвиток у Росії

Соколи внесли вклад, не тільки в фізичні тренування, але також турбувалися про інтелектуальний розвиток населення. До них люди були малограмотні, або знали тільки німецьку мову. А сокольці дозволили селянам відвідувати бібліотеки, читати твори на своїй чеській мові. В 1889 році, через 14 років після первісного задуму провести змагання, і відмови австрійського уряду в їхньому проведенні, у Празі провели так звані «сокольские зльоти», турнір, що включав вправи на різних гімнастичних снарядах, змагалися між собою різні спортивні товариства Австро-Угорщини. А вже в 1892 році в Нансі вирішили влаштовувати регулярні змагання молоді.

У Росію цей непрямок стало впроваджуватися чеськими вчителями гімнастики. Вони збирали навколо себе гуртки любителів гімнастики, які називалися сокольскими. Так пізніше в Москві з’явилося Перше російське гімнастичне суспільство, а в Санкт-Петербурзі – гімнастичне суспільство « Північ». З подачі П. Столипіна назва «Сокіл» було дозволено до використання, у тому числі в найменуванні офіційних груп і співтовариств. Метод таких тренувань був широко розповсюджений у військових і у військово-спортивних училищах Росії. До 1914 року в 26-и містах налічувалося порядку 42 гуртків і об’єднань.

У період жовтневої революції й пізніше вправи сокольської системи були заборонені, оскільки їхні ідеї не збігалися з ідеями радянської. Однак ідеї продовжували жити серед емігрантів, наприклад у Югославії.

У післявоєнний час у СРСР методи сокольської системи взяли на озброєння спортсмени й тренери.

Сьогодні різні терміни, запозичені в сокольців, продовжують широко застосовуватися в легкій атлетиці й гімнастиці. Використовуються й спортивні снаряди, і самі форми й методи навчання, принципи судійської діяльності.

Ссылка на основную публикацию