Завдання спортивної гімнастики в теорії та реальності

Спортивна гімнастика — спорт, у якому головне завдання — перемагати. Цей спорт вважається найскладнішим і найбільш екстремальним серед усіх видів спорту, адже він не просто розвиває силу й реакцію, але вона стоїть на стику різних професійних і любительських видів спорту — легкої атлетики, спортивних танців, акробатики, атлетики. У гімнастики багато завдань, які мають спортсмени різних видів спорту — це сила, спритність, реакція, швидкість, чіпкість рук, гнучкість, розтяжка, витривалість. Також спортивна гімнастика повинна вирішувати загальноспортивні й загальнопрофесійні питання — одержання професії, утвердження впевненості в собі, впевненість у майбутньому. Але олімпійськими чемпіонами стають одиниці, а що може одержати більшість спортсменів, які щодня трудяться над самовдосконаленням на гімнастичному поприщі?

Дорослішання й виховання

Давно зауважено, що гімнастки й гімнасти швидко дорослішають. Причому фізіологічно іноді дорослішають пізніше, але психологічно — досить рано. Адже дорослий відрізняється серйозністю, яка значною мірою виникає при перших життєвих труднощах. У гімнастиці такі труднощі з’являються з перших днів занять.

Спочатку задіяність гімнастикою досить непомітна, оскільки діти в початкових класах і так не занадто багато спілкуються між собою, адже гуляти без батьків їм дозволяють  мало. Але згодом може відчуватися психологічний дискомфорт — гімнастки займаються щодня, у них зовсім немає часу на ігри, щоб погуляти із друзями.

У неможливості провести час так, як хочеться, немає суцільного негатива, адже підлітки, у яких немає постійного заняття, часто попадають у погані компанії, або ж поринають у віртуальний світ, а відвідуючи гімнастику, дитина має чим зайнятися й батьки знають, де вона перебуває.

Потрібно враховувати ще одну особливість — спілкування дитини в основному обмежується колегами по команді. Гімнастки часто дружелюбні, товариські й дитина може знайти хорошу компанію в спортивній школі, з якою можна відвідувати дні народження, гуляти. При командних виступах гімнасти можуть сильно здружитися, адже від успіху або невдачі кожного залежить результат команди.

Переворот

Але попадаються й особистості, наповнені заздрістю, особливо, якщо в цієї дитини є родичка серед тренерів або впливові батьки, які тягнуть буквально за вуха дитину, яка й не дуже хоче займатися цим видом спорту. Такі діти здатні на жорстокість, особливо до молодших — виганяти з роздягальні, псувати й переховувати особисті речі. Причиною цього в основному виступає заздрість до спортивних успіхів, адже часто молодші можуть добитися в спорті значно більших результатів, ніж підлітки, у яких проявляються вікові зміни.

Але в цілому діти стають відірваними від батьків, адже тренер найчастіше проводить із дитиною більше часу, ніж мама й тато, і до певної міри підмінює їх на виїздах на змаганнях які в спортивній гімнастиці відбуваються часто. Звичайно, батьки можуть поїхати із тренером, але, як правило, тренер їде сам із групою дітей і вирішує всі побутові, фінансові проблеми, стежить за безпекою.

Така відірваність може мати серйозні проблеми в майбутньому, виникає залежність від тренера, його світогляду й порядності. Але навіть якщо тренер є ідеальним, він не може за всім устежити й дитина може піддатися поганим впливам оточення. Батькам потрібно бути напоготові, щоб вчасно побачити назріваючу психологічну проблему по непрямих ознаках.

Оздоровлення

Серед завдань гімнастики, і не тільки лікувальної — поліпшення здоров’я. Втім поліпшувати стан організму повинен будь-який спорт. Гімнастки й гімнасти займаються щодня, не зважаючи на погоду, настрій і інші обставини, які були б для іншої людини приводом прогуляти. Тренування повинні додавати здоров’я. Дійсно, опірність організму спортсмена до різних вірусних, бактеріальних захворюваннь є трохи вищою.

Але в гімнастиці часто присутній постійний біль через навантаження на тренуваннях, або хронічний біль від травм, які були в минулому. Навіть якщо гімнаст собі не ушкоджує нічого видимого, однаково присутні мікротравми, які трапляються практично постійно.

На колоді

Гімнасти внаслідок інтенсивних тренувань можуть їсти практично все, оскільки вони вживають як правило все одно менше, ніж організм спалює на тренуваннях. Якщо спортсмен дає можливість організму відновиться, все добре. Якщо ж організм виснажується внаслідок постійного дефіциту калорій, це може привести до затримки розвитку, а також погіршенню кісткової тканини, остеопорозу, що може провокувати переломи навіть при нескладних вправах.

Якщо ж гімнаст навпаки, дасть собі слабинку й буде добре їсти, але ухилятися від тренувальних навантажень, можливий ріст маси, особливо якщо до цього є генетична схильність. Більша маса не дасть можливість повноцінно займатися, а напівтренування дадуть ще більший ріст маси спортсмена. Отут важливо знайти оптимальний варіант — коли маса буде рости, але не в жирових відкладаннях, а м’язовій масі. Харчуватися потрібно повноцінно, але на тренуванні потрібно раціонально використовувати навантаження, а після тренування — повноцінно відпочивати, можливо переключитися на іншу, не зв’язану зі спортом діяльність.

У художній гімнастиці важливо стежити за станом дитини під час тренувань. Адже якщо відбувають травми — часті розтягання, невеликі вивихи, видно неправильну кривизну хребта, потрібно обстежитися в лікаря на наявність яких-небудь відхилень, які не дозволяють тренуватися на повну силу. Хоча потрібно мати на увазі, що лікарі, особливо ортопеди, як правило негативно відносяться до професійної спортивної й художньої гімнастики, тому батькам потрібно мати свою думку щодо доцільності займатися великим спортом.

Фінансова сторона

Заняття спортом — це важка праця, а важка праця повинна окупатися в дітей емоціями, подорожами, а в дорослих спортсменів — реальними грішми.

Щодо вкладень — вони маленькі на початковому етапі, але зростають у міру того, наскільки спорт стає професійним. Але призові ростуть дуже повільно, якщо ж взагалі вони є. Потрібно зрозуміти, що спортивна й художня гімнастика — не футбол, не баскетбол і не хокей. У такого найскладнішого і красивого, видовищного спорту, як гімнастика, немає багатомільйонної аудиторії, немає мільярдних спонсорів, готових платити за рекламу. Цей спорт не збирає стадіони з п’яними вболівальниками, які дивляться за примітивним перекиданням м’яча, і побачивши шкіряну кульку біля воріт у них з’являються тваринні інстинкти й гроші прямо сипляться з їхньої кишені. У гімнастики немає бюджету, немає серйозних призових, навіть на державному рівні.

Гімнастика — це спорт по-справжньому сильних, які працюють фактично за ідею. І не просто працюють — діти в поті чола трудяться по п’ять — шість годин на день, практично без перерви й так роками. Це вже практично повна ставка дорослої людини (по часу, а не по грошах), більшість із яких не одержують і частки від навантажень цих дітей. А діти не тільки не одержують від цього нічого, вони ще готові вкладатися в трико, поїздки, гімнастичні аксесуари — накладки на руки, ноги, купувати магнезію.

Стійка

Гімнасти можуть пристойно одержувати тільки на європейських і світових чемпіонатах, та й ті призові хіба що окупають багаторічні вкладення. По-справжньому можна зробити кар’єру успішного спортсмена хіба що одержавши медаль на Олімпійських іграх, там і хороші призові, здатні забезпечити безбідне життя. Тільки олімпійських, навіть світових чемпіонів — одиниці, конкуренція тут жорстка. Це не футбол, де готові платити гонорари гравцям навіть за сільський матч.

Щодо зовсім уже дорослого життя — за фахом можна працювати тренером (робочих місць мало), акробатичним танцюристом (екзотична професія, наприклад у групах підтримки спортивних команд, чірлідінг), цирковим працівником (кочовий спосіб життя, хоча платять багато, ризик травми), або ж фізруком у школі (платять небагато, об’єкт анекдотів). На жаль, деякі гімнасти, які не досягли значного успіху у спорті, використовують досвід для роботи в різних підтанцьовках, і інших сумнівних професіях, такого шляху потрібно уникати, плануючи майбутнє спортсмена заздалегідь.

Гімнастика — це не занадто престижний спорт у плані підтримки суспільством. У великих містах, де життя дороге, спортсмен не може себе реалізувати властиво як спортсмен, тому що може не витримати бюджет, якщо жити на призові. Але в середніх містах, де прагнуть підняти престиж спортивних шкіл, призерові престижних чемпіонатів навіть можуть дати квартиру, організувати вищу освіту, аби тільки він виступав за їхнє місто й учив їхніх дітей, передаючи досвід.

Загалом, гімнастика — заняття винятково для тих, кому це реально подобається, адже в іншому випадку займатися нею просто неможливо.

Перегини спорту

Якщо мова йде про професійний спорт, у гімнастиці трапляються перегини, часом навіть страшні. Особливо можуть постраждати дівчата. Мова йде не про систему, а одиничні випадки, але є тренера, які готові пожертвувати дитиною заради спортивного результату. Якщо виникають проблеми, на батьках теж є частка провини за недогляд.

Дівчат можуть пресувати в період статевого дозрівання — наприклад перемотувати груди, щоб не росли, давати таблетки, що викликають затримку місячних, морити дієтами, якщо в них формуються пишні форми. Також у випадку роз’їздів, у спортивних інтернатах, спортивних таборах можливі ранні статеві контакти, які можуть закінчуватися вагітностями й абортами. Навіть якщо тренер хороший, викладачі мають звичку усамітнюватися (в компаніях) за пляшечкою вина, а діти хоч і на кілька хвилин залишаються одні, без нагляду дорослих.

На кільцях

За деяким даними, для досягнення спортивних результатів дівчат змушували вагітніти, при цьому викид гормонів на якийсь час давав посилення організму, а після змагань робили аборт. Аборт із моральної сторони — це вбивство, а з фізичної — можлива безплідність, ускладнення. І взагалі, поламане гімнастикою жіноче життя — це можливі подальші перегини, відігрування на дітях, якщо ця дівчинка стане тренером.

До перегинів гімнастики відносятся ще й відношення до травм. У гімнастику йдуть люди, які здатні терпіти біль, переживати травми. Але тільки не травми, при яких потрібна тривала реабілітація. Якщо ушкодження серйозне — часте спортсмен стає нікому не потрібним, тому що й серед спортсменів з ідеальним здоров’ям конкуренція висока. У високому спорті багато елементів не просто травмонебезпечних, а, й тих, що граничать із загрозою для життя у випадку невдалого виконання вправи. Так, деякі вправи і складні елементи забороняють, на жаль, уже після нещасних випадків. Погоня за нагородами часто йде в розріз із розсудливістю й турботою про здоров’я спортсменів.

Щодо допінгу — у гімнастиці його практично не застосовують, оскільки тут потрібна гранична концентрація уваги, а не тривала витривалість. Спортивне харчування також не застосовується, оскільки тут потрібні сухі, а не роздуті м’язи. Але серед перегинів — паління й уживання горілки для похудання, а це виснажує організм і приводить зрештою до стійкого падіння фізичної підготовки. Є дані про можливе вживання хімічних препаратів для підвищення психологічної витривалості, а це вже чревате психічними розладами згодом. Гімнастки часто вживають знеболюючі у вигляді мазей, спреїв, таблеток — це погано позначається на загальному стані організму.

Ссылка на основную публикацию